Друзі, багато серед нас тих, хто грав у Радянські лотереї? Можливо, в когось збереглися приємні історії – власні, батьків чи друзів. У матеріалі помандруємо у минуле. Пригадаємо, як це було.
Особливості гри.
Лотереї у Радянському Союзі реанімували тільки у 1921 році після кількох років заборон. Якщо думаєте, що лотереї виглядали так, як за раз, помиляєтесь. Які ж відмінності:
- Єдиним оператором була держава – тобто СРСР.
- Основними призами були не гроші, а речі широкого вжитку. Це пов’язано з постійним дефіцитом товарів. Такі дарунки були значно бажанішими за «звичайні» джекпоти.
- Призовий фонд розподілявся по-іншому. На виграші йшло всього близько 25% отриманих грошей (проти 50% у сучасній Україні).
- «Лотерейки» часто давали на решту, у рахунок зарплати чи пенсії. Відмовитися? Неможливо. Хоча й багато охочих купували білети добровільно.
- Моментальні лотереї існували у вигляді щільно запечатаного конвертика з виграшем (або ні) всередині. Відриваєш захисну смужечку – розгортаєш – дізнаєшся результат. Хто пам’ятає?
Радянські громадяни грали у безліч видів лотерей. Але усі були вигідні та потрібні державі. Цікаво, що у 80-х роках Радянський союз лідирував у світі за обсягом реалізованих білетів. За допомогою грошових фондів азартних ігор організовували допомогу постраждалим у війні, готувалися до олімпіади та просто поповнювали бюджет. Далі ще цікавіше.
Як все починалося.
У 1918 році всі лотереї потрапили під заборону. Їх офіційно визнали буржуазним відлунням. Та виснаженість країни війнами-революціями-неврожаями змусила керівництво переглянути свої погляди вже через 3 роки.
Радянська лотерея вирізнялася незвичністю призів. У далекому 1931 щасливі переможці могли отримати не тільки квартиру чи машину, а й племінну корову, кроликів чи навіть добірку томів Леніна.
У перших лотереях було й чимало корисного, не дивлячись на низький відсоток призового фонду. Лотереї закликали до тверезого способу життя, пропагували читання та технологічний прогрес шляхом розповсюдження радіоприймачів. А як щодо більш звичних нам розіграшів?
Історія Спортлото.
Всім відоме Спортлото починає свою діяльність лише 1970 року. Це видозмінений варіант класичної гри «КЄНО», в яку можна зіграти зараз з оператором Українська Національна Лотерея. Привабливість обирати щасливі номери самостійно вмить захопила мільйони людей по всій країні. Вже з 1974 року ефіри Спортлото постійно виходили на центральному телебаченні. У 80-х роках популярність азартної гри була неймовірно високою. Без продуманої пропаганди не обійшлося. Фільм «Спортлото-82» відомий кожному громадянину СРСР.
Миттєвий результат лотереї Спринт.
У 1976 році починається історія лотереї Спринт. Папірець з результатом виграшу (частіше все-таки з написом «Без выигрыша») був запечатаний у спеціальний невеликий конверт. Результат дізнавалися миттєво, а виграш до 100 рублів ще й отримували у точці продажу. До речі, прикладом наслідування слугувала Румунська лотерея Лоз-ін-плік. Окрім грошей можна було виграти автомобіль чи мотоцикл.
Прибутковий фонд гри Спринт йшов в основному на підготовку до Олімпіади 1980 року. На отримані гроші побудували чимало спортивних споруд по всьому Радянському Союзу. А щодо самих лотерей? Їх випускали дві. Одна коштувала 50 копійок, інша – 1 рубль. Рубльова користувалася більшою популярністю, тому що в ній розігрувалося аж втричі більше машин. До речі, тогочасних громадян речові призи цікавили значно більше грошей. По всім знаній причині – дефіцит товарів широкого вжитку.
Може, саме тому й грали. Постійна нестача необхідних речей, контроль держави за всіма сферами життя та розповіді про краще життя колись потім зробили людей охочими до будь-якої можливості. Вершиною мрії були не гроші, а, скажімо, звичайний холодильник. До речі, моя бабуся якось виграла збірку видань Чехова. Томи й досі стоять на поличках її шафи. Та водокачку ніколи не розігрували.
А ви щось вигравали у радянські часи? Будемо раді вашим історія у коментарях або на сторінках наших соціальних мереж.